Навігація по сайту: Home Публікації Общество Артур Шерстобитов: Хочемо до 2010 року демонтувати 40 пам’ятників тоталітаризму на Херсонщині

Політична
Херсонщина

Незалежний спостерігач



Артур Шерстобитов: Хочемо до 2010 року демонтувати 40 пам’ятників тоталітаризму на Херсонщині

Електронна адреса Друкувати PDF
Рейтинг Користувача: / 6
НайгіршеНайкраще 


sherstobytovРік, що наближається, несе ряд столітніх ювілеїв: американських джазових легенд Бенні Гудмена та Янґа Лестера, голлівудської довоєнної зірки Еррола Флінна, українського письменника Богдана-Ігоря Антонича, польського поета Станіслава Єжи Лєца та ще близько 100 знаменитостей. Однак, жоден з цих ювілеїв не викличе такої кількості схвалення та обурення, підтримки та спротиву, як ювілей Степана Бандери. Аби довідатись, як відзначатимуть ювілей лідера ОУН у нашому місті, наш кореспондент зустрівся з головою Херсонського осередку Спілки Української Молоді в Україні Артуром Шерстобитовим.

- Як давно з’явилась ваша Спілка у Херсоні?



А.Ш. – СУМ (абревіатура від Спілки Української Молоді – П.П.) у Херсоні від квітня 2005 року. Як осередок всеукраїнської організації СУМ в Україні – останні два роки. Тобто рік ми існували як неформальне середовище, об’єднане ідеями організації.

- Які ідеї організації?



А.Ш. – «Бог і Україна» - це гасло СУМ, яке дає відповідь на питання про нашу ідеологію. Ми займаємось вихованням молоді на християнсько-патріотичних засадах, готуємо кадри для державної розбудови. 

- Такий собі український комсомол?



А.Ш. – Якщо відкинути ідеологічний аспект, то комсомол готував кадри для партійної роботи. СУМ не є структурою жодної партії. Так було впродовж усього існування Спілки, тобто останні 80 років. 

- Вісімдесят – немаленька цифра…



А.Ш. – СУМ виникла 1925 року в Києві в середовищі української інтелігенції та діяв як підпільна молодіжна антибільшовицька організація до викриття членів Спілки ГПУ в 1929 році. У 1930-му в Харкові відбувся показовий процес над сумівцями, на якому провідників організації було засуджено до смертної кари (згодом вирок замінили на 10 років ув’язнення із суворою ізоляцією). У післявоєнні роки Спілка Української Молоді відроджується на еміграції в таборах для переміщених осіб.

У 1989 році ідеї СУМу проникають до СРСР, виникають перші нелегальні клітини організації під назвою Спілка Незалежної Української Молоді. Члени Спілки організовують перші антикомсомольські акції на яких публічно спалюють членські квитки ВЛКСМ. Снумівські організації бойкотують весняний призов до Радянської Армії, виступаючи за те, щоб призовники з України залишалися служити на її території. Організація активно бойкотує Всесоюзний референдум, який був організований з метою збереження «оновленого Союзу». Під час спроби державного перевороту 19-21 серпня 1991 р. СНУМ проявила себе рішучою і активною організацією. Негайно були випущені листівки, прокламації до військовиків із закликом не підкорятися наказам з Москви. До військових частин ходили агітатори, роз’яснюючи ситуацію і роздаючи листівки. А 24 серпня було організовано масовий виїзд молоді до Києва на Всеукраїнське віче біля будинку Верховної Ради України, щоб домогтися від українських парламентарів проголошення Самостійної Української Держави.

Проголошення незалежності України та підтвердження цього рішення Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року стало поштовхом до перегляду мети й завдань Спілки. Відтак СНУМ було прийнято рішення про виховну діяльність організації та зміну назви на «Спілка Української Молоді».

- Скільки членів у СУМ в Херсоні?



А.Ш. – Близько 15 чоловік, переважно студенти херсонських вишів. Хоча у спілці є і викладачі, лікарі, банкіри та журналісти. Загалом, за час існування організації у Херсоні через лави СУМ пройшло близько півсотні членів.

- У чому полягає ваша діяльність?

А.Ш. – Діяльність проводимо у двох напрямках: внутрішній – сходини (щотижневі збори первинного осередку організації – П.П.), семінари, відпочинкові та виховні табори, мандрівки, злети; та зовнішній – випуск вісника організації, запуск та підтримка інформаційних сайтів, проведення державних те релігійних свят, організація уроків та лекцій в школах та університетах. 

- Детальніше, якщо можна.



А.Ш. – Дійсні члени та прихильники організації збираються на щотижневі сходини. Сходини бувають або організаційні, або тематичні. На організаційних сходинах здійснюється планування, підготовка до акцій та заходів, вирішення поточних проблем Спілки. Тематичні сходини – це свого роду лекції на визначену тематику. Часом ми запрошуємо цікавих людей, котрі можуть поділитися певним досвідом та навичками. 

- Ти згадував про табори та семінари.



А.Ш. – Наш осередок є частиною всеукраїнської організації Спілки Української Молоді в Україні. Щороку всеукраїнська організація проводить табори для членів первинних осередків. Цього року такий табір відбувався на Черкащині. Сумівці декілька днів мандрували місцями боїв холодноярських повстанців з чекістами. У таборі є внутрішній розпорядок та свої правила: кожен день починається та закінчується урочистою збіркою на якій підіймається державний прапор, виконується гімн, читається молитва. Для нас такі табори є засобом комунікації з іншими осередками та своєрідним вишколом. Кожен табір готується по декілька місяців спеціально утвореною кваліфікованою таборовою комісію; детально розробляється як ідеологічна так і фізична складова.

- Банальне питання: хто все це фінансує?



А.Ш. – Частково кошти Міністерства освіти у справах сім’ї, молоді та спорту, частково спонсорські вливання. Колись, в перші роки незалежності, Спілку підтримувала діаспора. Сьогодні ми здатні самотужки шукати кошти.

- Повертаючись до напрямків діяльності – що до зовнішньої складової? Яка робота ведеться зовні організації?



А.Ш. – Працюючи з міською громадою ми намагаємось творити маленькі українські середовища. Якщо говорити простіше: ми прагнемо, аби після наших акцій люди гуртувались, обговорювали предмет акції, ділились враженнями.

У такому форматі ми вже неодноразово проводили дні українського кіно, показували дітям мультфільми на День Незалежності, ходили зі своїми міні-виставами по дитячих притулках, розвозили нові книжки по сільських бібліотеках і т. ін. До речі, якщо ви бачили 24 серпня молодих людей у центрі міста, котрі розмальовують перехожим щоки та руки у національні кольори – то це наші сумівці. Поза нашою увагою не лишається ані День Злуки, ані Покрова та інші важливі національні та державні свята.

- Чи існують якісь речі фундаментальні, створені херсонським СУМом? Те на що можна поглянути та сказати – це зробили сумівці.

А.Ш. – Можемо похвалитися сайтом «Український Херсон», котрий успішно функціонує майже три роки та власним вісником «Гарт», котрий ми розповсюджуємо серед студентської молоді.

У 2007 році херсонськими сумівцями під час осередкового табору було споруджено меморіал «Борцям за Волю України» в Олешківському районі Херсонської області. Символічний насипний курган, триметровий хрест та восьмиметрове древко з державним прапором – результат трьох днів роботи двадцяти молодих людей. В такий спосіб ми намагались матеріалізувати херсонську історію Визвольних Змагань, яку досі вивчали лишень по архівних документах та спогадах декого з учасників буремних років революції. 

- І як реагують місцеві мешканці на цей Меморіал?



А.Ш. – Ми підтримуємо дружні зв’язки з місцевими сільськими бібліотеками – привозили для них нові книжки для дітей та дорослих. Бібліотекарі кажуть, що в тутешніх селах всі про нього знають, і майже всі ходили дивитися на «дивину, яку побудували українці». 

- Українці?



А.Ш. – Власне, формулювання таке. Втім, самі місцеві мешканці говорять тим-таки українським суржиком, а найпопулярніші у бібліотеці книжки – україномовні переклади Дяченків, а не Дар’я Донцова. 

- Чи існують осередки у Херсонській області? І як ви дієте поза містом?



А.Ш. – Ми тримаємо контакти з молодими людьми, котрі нам симпатизують. Це молодь з Нової Каховки, Високопільщини, Олешків. Але створювати там осередки ще рано. Сьогодні ми не маємо достатньо матеріальних та людських ресурсів для підтримки новостворених клітин Спілки в області.

Однак, ми часто робимо виїзди та мандрівки Херсонщиною. Намагаємось тримати контакти з ветеранами УПА та підпільниками ОУН, котрі живуть в області. Одного разу всім осередком навідувались до медсестри Романа Шухевича (головнокомандувач УПА – П.П.), котра живе у Голій Пристані. Минулого року подарували херсонським ветеранам УПА сучасні цифрові тонометри для вимірювання тиску. 

- Скільки в нашій області мешкає ветеранів визвольного руху?



А.Ш. - Більше двадцяти. Це ті, котрі перебувають у лавах братства ветеранів ОУН-УПА. За нашими підрахунками ще вдвічі більше тих, про кого ми не знаємо, які не перебувають у жодних об’єднаннях чи товариствах. Яскравий приклад – згадана мною медсестра Шухевича. Ми знайшли її у дивовижний спосіб – через журналіста районної газети. Звісно, ми не можемо допомогти всім ветеранам – адже СУМ не замінить собою державу. Гадаю, цими питаннями мала б опікуватись обласна влада. 



- На херсонських сайтах часто можна прочитати, що херсонські сумівці – «діти Сіленкова». На скільки це відповідає дійсності?



А.Ш. – Мені якось зустрічалось подібне твердження на одному із сайтів. Із Сіленковим в нас такі самі стосунки як і з Сальдо чи Демьохіним – тобто, ніяких. З боку губернатора ми не зустрічали ані спротиву, ані підтримки. 

- 1 січня 2009 року – столітній ювілей з дня народження лідера українських націоналістів Степана Бандери. Чи відзначатиме Спілка цю подію у Херсоні?



А.Ш. – Звісно. Але факт відзначення для нас не є головним. Річниця – це лишень привід для популяризації ідей СУМ.

- Тобто?



А.Ш. – Ми шукаємо форм, у яких ідеї СУМ будуть зрозумілими та привабливими для сучасної молоді. Адже націоналізм – це ідеологія модернізму, і тим вона є актуальною, що її суспільна пропозиція завжди на часі. 

- І що ви запропонуєте херсонській молоді?



А.Ш. – До річниці з дня народження Бандери Спілка Української Молоді в Україні випустила комікс, створений декілька десятиліть тому українським художником в Бельгії. Сьогодні цей комікс дещо осучаснено та перевидано тут – в Україні. наш осередок СУМ готується до презентації коміксу в Херсоні, яка відбудеться у січні 2009 року.

- А якщо вашу ідею категорично не сприймуть? Або ще гірше – залишать поза увагою?



А.Ш. - Значить ми не знайшли потрібної форми передачі своїх ідей. Але головне те, що ми маємо ідеї – це й вирізняє нас від всіх інших «мертвонароджених».

- Чи маєте якісь амбітні плани на майбутнє? Поділіться...



А.Ш. – Хочемо до 2010 року демонтувати 40 пам’ятників тоталітаризму у Херсонській області: 25 з них на честь Леніна, решта – Дзержинському, Калініну, Фрунзе. З цього приводу представники спілки вже мали неофіційну зустріч з Міністром культури та туризму, який, однак, нічим окрім «моральної підтримки» не допоміг.

З далеких амбітних завдань. До 2015 року плануємо на місці пам’ятника Дзержинському (на вул. Кірова) поставити пам’ятник патрону нашого осередку – херсонському військовому армії УНР Володимиру Кедровському.

З найближчих амбітних завдань – українська книгарня в центрі міста, в котрій працюватимуть сумівці. Наразі шукаємо приміщення для оренди. Можливо публікація цього інтерв’ю посприяє вирішенню цього питання.
Джерело:

 

Коментарі  

  1. #8 Галина
    2009-01-0913:15:05 Спасибо за интервью. Очень радует и вселяет надежды такая молодёжь, у которой есть идеи, желания творить добро для своей родины. у которых в душе - Бог и Украина. Что есть молодые люди - просто яркие и интересные личности.
    Я - за демонтаж тех советских памятников, которые очень точно названы в комментариях не памятью. а обрезанием памяти и наукой для будущих поколений. как фальсифицироват ь историю.
    Я - за построение новых памятников героям Украины. И за просвещение наших людей. и за широкое распространение знаний, которых нет ни у кого. кто учился в совестских школах - знаний о Бандере и многих многих других борцах за свободу Украниы.
    Хочу ответить одному из комментаторов: патриоты в нашу страну не понаехали. они здесь родились и живут, и изучают историю и культуру - как мировую. так и своей страны. Патриоты - это люди. на мой взгляд. знающие и впитавшие свою национальную культуру. и при этом понимающие, что есть неразрывное родство всех мировых культур и народов, и что мы все - жители одной планеты земля, и что главное для нас, для отдельного развития каждой нации - это равное и благополучное развитие все.
    не может быть счастья в Украине. если тысячи детей в Африке умирают от голода и болезней, от которых дети в Украине - не умирают!
    Поэтому память и культура нужна и национальная. и всемирная, и сочувствие и взаимовыручка, и помощь и поддержка всех народов - к более слабым и бедным всем народам.
    А расстреливать кого-то к 2014 году могут только те, кто патриотов своей родины называет: "Понаезжали тут!"
    Галина.
  2. #7 Дементий Белый
    2009-01-0600:31:46 Если честно, я никогда не слышал об этом месте расстрела и месте захоронений, хотя немного занимался этим вопросом.
    Насколько мне известно, во-первых стреляли в подвалах НКВД и в тюрьме, как рассказывают, что одно из мест массовых расстрелов это пороховой погреб (сейчас не сохранился) в районе стадиона Кристалл и общества Динамо.
    Место захоронения - центральное городское кладбище. Слышал историю о священнике Замиховском, которого расстреляли, а потом с трупами вывезли на городское кладбище, он выполз раненый и его там добили.
    Еще одно место захоронений - в районе улиц Красностуденчес кой и Дружбы (район Вечного огня) там знак стоит, что в этом месте фашисты убили очень много военнопленных и мирное население. Говорят, что фашисты стреляли в местах казней или захоронений жерт НКВД
  3. #6 кирилл
    2009-01-0516:16:43 Репресованих херсонським НКВС в 30 - 40-х роках розстрілювали на місці сучасного парку Леніна, там де господарські будівлі парку. Там іх і закопано (не пишу "поховано" бо це не так). В 1964 році, коли все це випадково розкопали, почали було історики херсонські досліджувати хто та що, як раптом все заборонили, об"явили, що то жертви нацистів, похапцем закопали, заасфальтували і … поставили пам"ятник Дзержинському. Як Ви вважаєте, чи достойний цей пам"ятник збереження?
  4. #5 3536536
    2008-12-3017:47:06 А расстреливать к 2014 году еще никого не планируете? Патриоты Откуда только понаехали к нам?
  5. #4 Вова
    2008-12-2920:10:59 " а старі будуть наукою для прийдешніх поколінь." = какая же то наука - как фальсифицироват ь историю? Как рабов воспитывать, которые за то, что их оставили жить руки своим господам целуют? прастите, таварищам
  6. #3 Вова
    2008-12-2920:09:09 Коммунисты все нафик снесли, когда пришли. А их памятники - ложь и клевета. А также надругательство над историей и памятью. Можит быть, если бы ныняшняя власть поставила старые памятники или там памятники Врангелю рядом с тачанкой, Махну на Перекопе, Петлюре, Григорьеву - тогда бы это была память. А так - обрезание памяти
  7. #2 М.Гончар
    2008-12-2800:01:49 Не потрібно ламати пам"ятники, вони існують не для того. Пам"ятник - це пам"ять, це історія. Я не хочу України де для переламування народу через коліно використовуютьс я методи 17 року.
    Давайте будувати нові пам"ятники, а старі будуть наукою для прийдешніх поколінь.
  8. #1 Віктор
    2008-12-2720:28:10 Гадаю, що суттєві зміни у нашій держдаві, та й у Херсоні зокрема, можливі тоді, коли відбудеться оновлення правлячої верхівки. До влади мусить прийти сьогоднішня молодь: такі як "Тотем", ОПОРА, Спілка Української Молоді.

    Хай я не в усьому їх підтримую, хай я не буду ходити на той меморіал петлюрівським воїнам, але Україна належить молоді.
    Головне, не сперечайтесь, і не доводьте прописні істини тим, хто вже нічого не приймає за аргументи.

Додати коментар

:D:lol::-);-)8):-|:-*:oops::sad::cry::o:-?:-x:eek::zzz:P:roll::sigh:
Жирний Курсив Посилання Цитата


Захисний код
Оновити



Останні коментарі

Вибір читачів
























Куплю фотографії херсонців учасників
Української Революції 1917-1922 рр.:
- членів партій УПСР, УСДРП, УПСФ, УПСС;
- фотографії херсонців в мундирах українських військових частин,
- фотографії громадських діячів українського політичного руху на Херсонщині тощо.
8 093 725 67 45

Хто на сайті

На даний момент 131 гостей на сайті