Політична
Херсонщина

Не зовсім вдалою видалася нинішня осіння путина для трудівників голубої ниви риболовецького господарства «Перемога» Голопристанського району. Нема риби!
БО Ж ТАКИ так. Відколи у пониззі Дніпра появилося село Рибальче (йому замалим 225 років!), такого безриб’я, як оце нині, ніколи, здається, й не траплялося. Тамтешні старожили згадують і голодоморне лихоліття, і довоєнні, і повоєнні роки. І завжди Дніпро з його рибними багатствами ішов на поміч селянам: «На що, на що, а на рибу у нас недороду ніколи не було. Тут, у Дніпровському лимані, вистачало її і людям, і чайкам, і всьому живому…»
Лиман справді упродовж століть був маєтною коморою країни. У сіті лиманських промисловиків потрапляло (ви тільки вдумайтеся!) 47 видів річкових і морських риб – від «панського» осетра і «народного» ляща до екзотичного «морського собачки».
І можна збагнути безнадійний розпач тамтешніх риболовців і їхнього ланкового Олега Твердохліба. Закидають і закидають сіті, а воно, рибальське щастя, все мимо та мимо. Якби не сякі-такі карасики, то й ловити нічого. Хто ж відлякує те рибальське щастя від берегів, фелюг, снастей?
Та ж он вони, ті призвідці тривалого безриб’я!
Розсілися на сухих деревах і «каркають» охриплими голосами. А піднімуться над водою – хмара. Аспідне оперення з зеленим блиском, можна подумати – дикі гуси після нафтової «купелі».
Для Олега Твердохліба і всіх промисловиків ці галасливі великі птахи – невідворотна чорна біда: «Баклан їсть усе! По-моєму навіть колючий дріт буде їсти...»
У цих словах – і відчай, і безсилля перед дикою природою, і зневіра у спроможності держави розв’язати проблему, хоча та проблема вже набуває ознак широкомасштабної трагедії.
Мова тут не лише про рибні запаси окремо взятої водойми, у даному разі – Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря, його заповідних заток.
Років із п’ять тому закалатали у дзвін тривоги і сусіди херсонців. В тижневику Верховної Ради АРК «Кримський діалог» інженер Ленінського лісгоспу Дмитро Новиков (кореспонденція «Баклани не винні. А ліс гине…») намалював страхітливу картину:
«Спалений екскрементами ненажерливих бакланів ліс являє собою жалюгідне видовище. Мертві 50-річні величезні сосни до 15 метрів заввишки і діаметром до 30 сантиметрів. Глиця з них обсипалась. Стовбур, сучки, земля навколо білі від посліду, стоїть сморід. Все навколо мертве: трави, кущі, немає ніяких інших птахів. Небезпека загрожує й іншим кварталам Мисівського лісництва. В цьому році баклани зайняли 90 гектарів лісу. Під деревами можна знайти, крім кісток риб, навіть непереварених, цілих бичків. Баклани спустошують і Азовське море. Вчені констатують: один баклан за день з’їдає 5-7 кілограмів риби (в нашому випадку — бичків). Прилеглий первозданний морський пляж весь загиджений послідом».
Та ж сама картина – і на сьогоднішньому херсонському прилиманні.
Сухі й голі дерева – як докір і засторога: у природі, нерукотворній і рукотворній, відбуваються неприпустимі переінакшення. Великий баклан плюндрує нині води і землі держави.
І тут уже самими лише орнітологічними спостереженнями чи моніторингами не відбутися: червонокнижного постояльця впору заносити в іншу книгу України – чорну.
Торік головний фахівець Херсондержрибоохорони Галина Збарська, посилаючись на дані авторитетних орнітологів, зауважила, що: «Чисельність великого баклана по роках значно зростає. Так, на гніздових територіях області у 2004 році налічувалося 10 тисяч 600 пар, а вже у 2008-му – 16 тисяч 406. Необхідно врахувати і гніздовий резерв великих бакланів, який є біля гніздових територій, але не гніздиться. Його чисельність становить по області 3-4 тисячі особин».
Але й це, виявляється, ще не вся статистика. Тому що загальна чисельність «провісників пустелі» разом із приплодом становить понад 77 тисяч 800 особин!
Фахівці Херсондержрибоохорони додають ще й таке. На ділянках Нижнього Дніпра (на межі дельти і Дніпровсько-Бузького лиману) восени скупчується ще й малий баклан. До речі, занесений у Червону книгу України. І цього птаха тут чимало – 2-2,5 тисячі особин. І вся ця галаслива голота хоче їсти!
Гулко б’ють крильми чорні примари: об води Ягорлицької і Тендрівської заток Чорного моря, Центрального і Східного Сиваша, об ліси, переліски, а то й окремі дерева Криму і Херсонщини…
То крильми біда невгомонно б’є.
Підраховано, що навесні і влітку ненажерливі птахи щодоби вибирають тільки з водойм Херсонщини до 10 тонн риби, восени і взимку – втричі більше, а за рік загалом – до 9 тисяч тонн! До слова, така «трудова вершина» недоступна всім рибалкам Херсонщини, разом узятим, вони торік спромоглися добути … 4866,1 тонни живого срібла вкупі з «іншими живими водними ресурсами».
І якби ж то непрохані гості їли лише малоцінну рибу, а то ж ні. У «раціоні» великих бакланів штучно вирощені дворічки білого амура, коропа, товстолоба…
Тим часом не на жарт стурбовані й медики: великий баклан – загальновизнаний переносник паразитарних (гельмінтози риб) і вірусних інфекцій. Жителі прилеглих до озер і лиманів населених пунктів нерідко відчувають на собі небажане сусідство галасливих «окупантів».
Стурбовані ситуацією і вчені. Торік вони обговорювали її у Мелітополі на міжнародній науково-практичній конференції «Стан чисельності та розподіл великого баклана в Україні: популяційні характеристики та підходи до регуляції чисельності».
Висловлювалися різні думки, пропонувалися різні варіанти оздоровлення довкілля. А висновок визрів однозначний: із бакланом великим потрібно щось робити. І чимшвидше.
Фахівці, зокрема співробітники Азово-Чорноморської орнітологічної станції, вважають, що давно назріла необхідність у розробці і реалізації спеціальної (!) державної програми регулювання чисельності баклана для всієї України.
Найбільш допустимий варіант – вилучати більшу частину бакланячих яєць із кладок, штучно перешкоджати створенню величезних пташиних колоній на островах Сиваша і Чорного моря. Є й інші засоби, які не суперечать існуючому законодавству, міжнародним угодам і нормам.
Отже, дзвони тривоги кличуть до дій. І потрібно діяти. До того ж невідкладно, а не так, як досі: орнітологи констатують, іхтіологи сумують, депутати голосують, а великий баклан на все це кладе свої блакитні яйця. І колонізує все нові й нові води, острови і ліси…
АР Крим — Херсонська область.